Ерік Берн за 30 днів: День 2 – Гра “Так, але…”
Вітаємо, архітектори особистості! Сьогодні ми розглянемо одну з найпоширеніших психологічних ігор за Еріком Берном – “Так, але…”.
🔍 Опис гри: “Так, але…” – це гра, в якій один учасник просить поради, а потім відкидає всі запропоновані варіанти, знаходячи причини, чому вони не спрацюють.
👥 Ролі учасників:
- “Жертва” – просить поради, але відкидає всі пропозиції
- “Рятівник” – пропонує рішення, які постійно відкидаються
🎭 Приклад діалогу: Жертва: “Я не знаю, що робити з моєю роботою.” Рятівник: “Може, варто поговорити з босом?” Жертва: “Так, але він ніколи не слухає.” Рятівник: “Тоді, можливо, оновити резюме?” Жертва: “Так, але зараз не найкращий час для пошуку роботи.”
🧠 Прихована вигода для гравців:
- “Жертва” отримує увагу та підтвердження своєї “безпорадності”
- “Рятівник” відчуває себе корисним, навіть якщо поради не приймаються
🚩 Як розпізнати гру:
- Повторювані “так, але…” у відповідь на поради
- Відчуття фрустрації у того, хто дає поради
- Відсутність реального прогресу у вирішенні проблеми
🛑 Способи виходу з гри:
- Для “Рятівника”: Припинити давати поради і запитати: “Що ви самі думаєте про це?”
- Для “Жертви”: Усвідомити патерн і взяти відповідальність за вирішення своєї проблеми
- Для обох: Перейти до конструктивного діалогу, фокусуючись на реальних діях
💡 Запитання дня: Чи впізнаєте ви себе в якійсь з ролей цієї гри? Як ви зазвичай реагуєте, коли стикаєтеся з “Так, але…” у спілкуванні?
📚 Завтра ми розглянемо его-стан “Батько” в транзакційному аналізі. До зустрічі!
#ЕрікБернЗа30Днів #ПсихологічніІгри #ТакАле #АрхітектураОсобистос