Роздуми архітектора: Як звучить тиша
Ви колись помічали, як по-різному звучить тиша? У горах вона дзвінка і прозора. У лісі – наповнена шелестом листя. У старому будинку – густа і оксамитова. На березі моря – ритмічна і заспокійлива.
Так само і тиша нашої душі має різні відтінки.
Буває тиша виснаження – коли всі струни натягнуті до межі і от-от порвуться. Буває тиша очікування – як затишшя перед грозою. Буває тиша прийняття – спокійна і глибока, як гірське озеро.
Ми боїмося тиші. Заповнюємо її шумом міста, розмовами, музикою, думками… Так легше не чути головного – того тихого голосу всередині, який знає всі відповіді.
А може, наша душа схожа на музичний інструмент? Якщо скрипка постійно звучить – вона зношується. Їй потрібні паузи, щоб струни відпочили. Щоб дерево напиталося тишею. Щоб майбутня музика народилася з глибини мовчання.
Можливо, моменти тиші в нашому житті – це не порожнеча, а налаштування інструменту? Час, коли душа підтягує ослаблені струни, замінює порвані, знаходить нове звучання?
Що для вас звучить у вашій тиші?
#РоздумиАрхітектора#ГлибинаДуші#МудрістьТиші#АрхітектураТвогоЖиття4edited 13:10
Leave a comment